В останні дні йдуть два абсолютно різновекторні потоки інформації.
Один – це заяви української влади та особисто Володимира Зеленського з вимогами до країн Заходу надати право на удари далекобійною зброєю по території РФ.
Зеленський заявив, що розробив "план перемоги", який Київ передасть США.
"Я цей план представлю спочатку президенту США, від нього залежить успіх цього плану, чи дадуть нам те, що в плані, чи не дадуть. Чи будемо ми вільні у використанні того, що в цьому плані, чи ні", - сказав Зеленський.
Тобто, судячи з цієї цитати, Зеленський може заявити американській владі, що успіх "плану перемоги" залежить від того, чи дозволять США бити ракетами по РФ. Щоправда, не дуже зрозуміло, чи є "план перемоги-Б", якщо такий дозвіл отримано не буде. Або Київ у такому разі погодиться на переговори про зупинення війни, скориставшись приводом - відмовою США знімати обмеження на використання американської зброї проти Росії.
Другий потік інформації – це заяви західних керівників та ЗМІ про те, що дозвіл на використання "дальнобою" Захід давати не має наміру. Точніше – не мають наміру давати США, без дозволу яких не можуть дати добро і Франція з Великою Британією, які начебто не проти. І представники Білого дому, і британський прем'єр-міністр заявили, що жодних змін позиції щодо заборони на удари зараз немає. Чому?
У Вашингтоні не приховують, що побоюються подальшої ескалації у відносинах із Росією та втягування Америки у війну. Понад те, за даними ЗМІ, Джо Байден припускає, що Зеленський свідомо втягує США у війну з РФ.
На це, втім, Україна та "партія війни" на Заході висловлюють контраргумент: Володимир Путін ніяк жорстко не відреагував на вторгнення ЗСУ на територію Росії в Курській області, тому боятися червоних ліній Кремля більше не слід.
Проте з погляду формальної логіки Кремля атака ЗСУ на Курську область перетином червоної лінії не є. Такою самою територією Росії, як Курська область, Путін вважає і Херсон, і Запоріжжя, і Слов'янськ із Краматорськом. Тому заняття ЗСУ 4,5% Курської області (якщо виходити з українських даних про площу підконтрольної ЗСУ території 1294 квадратних кілометрів) нічого принципово у війні для Путіна не змінює, принаймні якщо зона контролю українських військових сильно розшириться аж до Курської АЕС.
Безперечно, російське суспільство на це питання може дивитися по-іншому. І до подій у Курській області там прикутоу багато разів більше уваги, ніж до боїв на Донбасі чи Запорізької області. Тому Кремль і змушений реагувати все-таки не зовсім формально, вдаючи, що просто з'явився ще один фронт на війні в ще одному російському регіоні, а демонструвати жорсткість і рішучість - відповідно до відомих слів Путіна "мочитимемо в сортирі". Наприклад, заявляти, що про жодні переговори з Києвом тепер і мови бути не може.
Але загалом, повторимося, з погляду підходу до війни Путіна, який поставив за мету взяти під повний контроль усі чотири українські регіони, про анексію яких РФ оголосила 2022 року, Курська операція - це не перехід червоних ліній.
Природно, виходячи з цієї ж логіки можна сказати, що й удари далекобійною зброєю по території РФ теж не будуть переходом таких ліній, оскільки раніше ЗСУ завдавали ударів, наприклад, по Криму, який Росія вважає своєю територією.
Однак із ракетами ситуація дещо інша. Військово-політичне керівництво РФ ще у травні 2024 року дало зрозуміти, що на використання ракет буде відповідь вже безпосередньо проти країн Заходу, і оголосило про початок навчань тактичних ядерних сил.
Тим більше, що в РФ є своя "партія війни", яка вже давно закликає або "вдарити ядеркою", або виставити Заходу ультиматум із загрозою застосування ядерної зброї.
Російська влада теж постійно натякає, що подібний варіант можливий. Навіть з урахуванням наближення зони бойових дій до Курської АЕС (докладніше про це ми писали в окремому матеріалі).
"Захід наривається на ескалацію з Росією. Він не хоче її уникнути. У РФ є доктрина про використання ядерної зброї, яка зараз уточнюється", - заявив учора Сергій Лавров щодо можливості використання далекобійної зброї щодо РФ.
Звичайно, ніхто не знає точно, чи готовий насправді Путін втілити в життя всі ці погрози або подібні заяви – лише елемент інформаційного тиску на Захід.
Однак, судячи з поточних заяв представників США, там поки не вважають, що ймовірність реалізації загроз дорівнює абсолютному нулю. А якщо вона оцінюється Вашингтоном навіть у 1%, то це вже привід утриматися від рішень щодо ракет, оскільки американці зараз явно не готові втягуватися у пряму війну з Росією із загрозою її швидкого переростання в ядерну. Тим більше, напередодні виборів у США. Будь-яка загроза ескалації – це подання Дональду Трампу, який однією з основних тез своєї кампанії зробив звинувачення на адресу демократів, що ті своєю політикою щодо України (яку Камала Харріс вже пообіцяла продовжувати), втягують Америку у третю світову війну.
Зважаючи на все, в таких умовах Білий дім не налаштований робити якихось кроків, які можуть навіть теоретично призвести до ескалації, що прямо вдарить по шансах Харріс на перемогу.
Ще одним аргументом проти дозволу на удари в західних ЗМІ називають, що, простіше кажучи, шкурка вичинки не варта. За даними американських військових, Росія вже відвела 90% своїх літаків із зони поразки "дальнобою". Зазначимо, що удари ракетами ATACMS по далеких тилах армії РФ таки створять для неї певні проблеми. Але навряд чи критичні, враховуючи, що ЗСУ далеко не нескінченні запаси ATACMS. На обмеженість кількості ракет вказують і американські урядовці у коментарях ЗМІ.
З огляду на це йти на загрозливий ескалацією крок, який навряд чи призведе до кардинальної зміни ситуації на полі бою, з погляду американців, тим більше, небажано.
Тому як мінімум до виборів президента США скасування обмежень на удари далекобійними ракетами по РФ виглядає малоймовірним, якщо не відбудуться якісь події, які повністю змінить загальну картину у війні та відносинах Заходу та РФ.
Не виключено, що українська влада також оцінює ймовірність дозволу на удари як невисоку, а тому робить ставку на виробництво своїх ракет далекого радіусу дії, про випробування яких нещодавно вже заявив Зеленський. Щоправда, тут теж ключове питання щодо впливу їх на фронт - як багато таких ракет зроблять.