Стаття відомого журналіста Саймона Шустера, який написав про розкол в українському керівництві з приводу виведення військ із Донецької області, є потенційно однією з найважливіших новин про переговорний процес.
Нагадаємо, Шустер написав, що "двоє радників" президента Володимира Зеленського допускають "найважчу поступку - відмова від контролю над частиною територій Донецької області".
Імена цих радників Шустер прямо не називає, але зазначає, що новий глава Офісу президента Кирило Буданов більш схильний до компромісів про територіальне питання, ніж колишня команда (мабуть, Андрій Єрмак).
Також, як ми вже писали, у політколах ходять чутки, що за компроміси виступає і голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія (хоча близькі до нього люди це заперечують).
Шустер пише, що частина оточення Зеленського тривожиться: якщо війну не вдасться завершити навесні, Україні доведеться пережити ще роки бойових дій.
Однак, Зеленський у коментарі Шустеру прямо висловився проти територіальних компромісів. Він виступив за продовження війни, якщо мирний договір буде, на його думку, "поганим".
Втім, ця позиція президента України не є новиною. Новина в тому, що, якщо вірити Шустеру, частина його найближчого оточення з ним у цьому питанні не погоджується.
І це робить не нульовою ймовірність того, що зміниться позиція Києва про спірне питання (виведення військ з Донбасу), рішення якого і гальмує домовленості про завершення війни.
Однак це можливо тільки у разі серйозного тиску американського голови Дональда Трампа на Зеленського.
Президент США вчора фактично прямо дав зрозуміти, що зараз м'яч на боці української влади, закликавши Зеленського піти на угоду, інакше він "втратить чудовий шанс на світ".
Втім, такий заклик сам собою навряд чи змінить позицію президента України. Судячи з сигналів з Банкової він зовсім не сприймає ситуацію продовження війни як катастрофу: європейці виділяють гроші, США продовжують постачання зброї, що оплачується Європою, а також розвідінформації, фронт не руйнується, в енергетиці важка ситуація, але весна близько.
Тому теза "якщо зараз не укласти мир, то війна затягнеться надовго" для Зеленського не є аргументом йти на поступки Донбасом.
Іншою була б ситуація, якби Трамп вжив практичних заходів тиску. Наприклад - припинив би постачання розвідінформації та зброї (навіть за гроші).
У такому разі, разом із позицією частини оточення Зеленського, це могло б спонукати Київ змінити підхід до територіального питання.
Але поки що жодних ознак того, що Вашингтон готовий піти на це немає. Навпаки - останніми днями представники і НАТО, і США постійно наголошують, що постачання зброї триватиме.
Більше того, з низки питань американці зараз йдуть на суттєві поступки Києву, полегшуючи завдання отримання фінансування.
Наприклад, за умовами МВФ (визначальний вплив на позицію якого надають Штати).
Як заявила сьогодні прем'єр-міністр Юлія Свириденко, Фонд зняв вимогу щодо підвищення податків для відкриття нової кредитної програми.
Не сказати, що ця умова для української влади була важкоздійсненною – для цього потрібно було лише знайти 226 голосів у Верховній Раді, що зазвичай у Банкової з важливих питань виходить.
Проте через негатив у суспільстві проштовхування цієї теми створювало для Зеленського та його уряду певний політичний дискомфорт. Тому вони давно просили МВФ цю вимогу зняти (а точніше – перенести на майбутнє).
І Фонд (вважай – американці) вирішив піти назустріч.
Тобто загалом ситуація щодо переговорів залишається поки що в безвихідній ситуації - американці переконують Зеленського піти на поступки. Але Зеленський не бачить жодної причини, через яку йому на це потрібно погоджуватися.